6 фактів про кореневу систему та кілька практичних порад

Важливість кореневої системи не викликає сумнівів. Всім відомо, що успішність вирощування будь-якої культури залежить від того, наскільки добре агроному вдалося виростити потужне та продуктивне коріння.

Натомість дуже важливо знати якомога більше про кореневу систему. Тож я пропоную вашій увазі кілька цікавих фактів про неї та порад, які допоможуть досягти найкращого результату.

1. Перший корінець рослини з’являється ще у недозрілому зерні

Ми звикли вважати, що зерно – це спосіб заробітку. Воно цікавить нас як урожай або ж як продукт харчування. Та для рослини зерно – це її потомство. І як будь-які дбайливі батьки, рослини намагаються виростити сильних нащадків.

Дозрівання насіння – це не лише його налив поживними речовинами. Так, крохмаль у насінні важливий для майбутньої рослини, але це не найважливіший з її ресурсів. Наприклад, насіння бур’янів часто буває пиловидним і майже не має запасів енергії. То що ж тоді найважливіше?

Зародкові органи. Впродовж усього періоду дозрівання в насінині розвиваються зародковий корінець і зародковий пагін із сім’ядольними листочками. Саме цей корінець першим виходить з насінини при проростанні та стає головним (стрижневим) у дводольних.

Висновок: найкраща коренева система утворюється у якісного насіння, яке було оброблене протруювачами та біостимуляторами укорінення.

2. Позитивний геотропізм

Ми знаємо, що квіткові рослини діляться на однодольні та дводольні. Між ними є багато відмінностей: будова насіння, розміщення жилок і форма листків, будова кореневої системи. В однодольних рослин головний корінь не відрізняється від бічних, тому їх коренева система складається з великої кількості більш-менш однакових коренів, що мають посередню продуктивність (мичкувата коренева система).

Дводольні мають стрижневу кореневу систему, значно цікавішу на вигляд (соняшник, ріпак, соя, більшість овочевих і садових культур). Їх зародковий корінь перетворюється в головний корінь, з якого починають відростати бічні корінці. Це можна порівняти з магістральним трубопроводом, від якого відходить водопровід до кожної з квартир. Чим довша та потужніша магістраль, тим більше квартир вона може обслуговувати. Тому врожайність дводольних культур (соняшник, бобові, ріпак, більшість овочевих, садові) прямо залежить від ступеня розвитку їхнього центрального кореня.

Одна з особливостей центрального кореня – позитивний геотропізм. Тобто він намагається рости чітко вниз, на відміну від бокових коренів, які віддають перевагу вертикальному росту.

Висновок: щоб отримати посухо­стійку (дводольну) рослину, необхідно, щоб вона мала потужний стрижневий корінь. Для цього слід забезпечити якомога кращий старт рослини та вберегти молоду кореневу систему від пошкоджень. Важливими є й інші чинники, наприклад, боротьба з підплужною підошвою.

3. Коренева система синтезує амінокислоти, вітаміни, гормони росту тощо

Розвиток підземної та надземної частин рослини перебуває у чіткому балансі. Цьому сприяє той факт, що ауксини синтезуються в молодих пагонах і рухаються до кореневої системи. Цитокініни ж здебільшого синтезуються в коренях і рухаються рослиною вгору.

Іншими словами, якщо рослина закладає забагато молодих листочків, вони синтезують ауксини, які змушують кореневу систему рости швидше. І навпаки, закладка нових бокових коренів призводить до підвищення рівня цитокінінів, які сприяють пробудженню бічних бруньок на пагонах.

Висновок: рання стимуляція розвитку кореневої системи покращує стресостійкість культури, покращує її конкурентоздатність до бур’янів.

4. Бокові корені закладаються ортостихами, а їх не безліч

Ортостихи – це бічні лінії, вздовж яких розміщується певні органи. Простіше кажучи, бокові корені ростуть рядами, і цих рядів зазвичай небагато. Більшість рослин має лише два ряди, горох – 3 ряди. Це число є постійним і не може змінюватись.

Висновок: щоб коренева система максимально використовувала відведену їй площу живлення, вона має рости не лише у ширину, а й вглиб.

5. Всі рослини утворюють мікоризу незалежно від того, допомагаємо ми їм чи ні

Мікоризація коренів – це складний союз рослини та корисних грибів. Його можна порівняти з домашніми тваринами. Людина здавна заводила котів, щоб ті ловили гризунів і цим зберігала зерно. Але тварина також отримувала користь від спів­існування з людиною.

За таким само принципом існує й мікориза. Рослина піклується про гриби, годуючи їх вуглеводами. Грибні гіфи значно краще від рослинних коренів вбирають вологу та поживні елементи.

Посів озимої пшениці після застосування препаратів Валагро
Посів озимої пшениці після застосування препаратів Валагро

Потужне фунгіцидне навантаження значно сповільнює цей процес, тому сьогодні набуває популярності обробка насіння мікоризою та інокулянтами. Найчастіше їх застосовують на зернобобових. Однак їхня ефективність прямо залежить від майбутнього розвитку кореневої системи.

Найбільш продуктивні азотфіксуюючі клубочки розташовуються уздовж головного кореня. А мікориза краще почувається на бокових коренях. Щоправда, після мікоризації корінець втрачає здатність до росту, а живитися він може лише за допомогою гриба. Тому рослина починає активніше закладати нові корені.

Висновок: щоб обробка насіння мікоризою/інокулянтами була максимально продуктивною, варто проводити листові підживлення фосфорними добривами та укорінювачами, які можна вносити по листку.

6. Значну кількість елементів живлення корені споживають «пасивно»

Якщо засипати полуницю цукром, вона починає «пускати сік». Насправді ж це лише один із прикладів дії осмотичного тиску. Ми посипаємо полуницю чистим цукром, його концентрація – 99% і всього лише 1% води. Це значно вища концентрація цукрів, ніж її має клітинний сок полуниці. Тому цукор просто «натягує» у себе вологу. Але полуниця виділяє не чисту воду, а сік.

Але якби ми опустили полуницю не в цукор, а у воду, то волога, навпаки, заходила б усередину ягоди, бо у чистій воді дуже низька концентрація домішок (до 1%).

По суті, солодка ягода, зрізана зелень чи квіти можуть просто «пити» воду, якщо вона містить мало солей.

У правій руці ячмінь, що був оброблений Радіфарм, у лівій – із сусіднього поля
У правій руці ячмінь, що був оброблений Радіфарм, у лівій – із сусіднього поля


Саме так рослина споживає вологу і в полі. Коли концентрація ґрунтового розчину низька, листя «витягує» вологу із ґрунту. Та коли у ґрунті не залишається води, то концентрація солей зростає і рослина втрачає можливість споживати вологу.

Висновок: щоб допомогти кореневій системі краще споживати вологу, потрібно підвищувати концентрацію солей у листках культури. Найпростіше це зробити за допомогою позакореневих підживлень (NPK), адже добрива – це солі. За високих температур перевагу варто віддавати калійним добривам, бо вони допомагають рослині менше випаровувати вологу.

На завершення

Я навів 6 фактів про кореневу систему, доповнивши їх висновками, що є, по суті, практичними порадами. Хочу ще раз наголосити, що коренева система – це шлях, який мають пройти волога і добрива, щоб рослина дала врожай. Це фундамент рослини, а він неодмінно має бути міцним. Про кореневу систему треба піклуватися, починаючи з моменту обробки насіння і, як мінімум, до фази цвітіння. Хто вирощував розсаду, той знає, що в першу половину свого життя рослина розвиває саме корені. Польові культури – не виняток. Сьогодні на ринку вже пропонуються укорінювачі, які можна вносити по листку. Наразі це рідкість, та невдовзі неодмінно стане стандартом.

 

www.agronom.com.ua

admin

sdsdsdsdsd