За статистикою Національного банку України (НБУ), за десять місяців 2017 року банки прокредитували аграріїв на 60,5 млрд грн (на 9,3% більше, ніж у 2016 році). За два роки аграрії оформили 165 аграрних розписок на 1,2 млрд грн. Через форвардні закупівлі вони зібрали на свої потреби 2 млрд грн. Також агросектор отримав у минулому році 4 млрд грн бюджетних дотацій. Банки ж пропонують їм партнерські та лізингові програм і поступово на ринку з’являються аваль векселі та інші «екзотичні» фінансові інструменти. AgroPolit.com проаналізував основні інструменти фінансування агробізнесу, які сьогодні присутні на українському ринку, та їхні можливості.

Кредитування

Українські банки поступово відновлюють кредитування бізнесу, про що свідчить статистика Національного банку України. Станом на кінець жовтня 2017 року банки збільшили кредитування агросектору на 9,3% — до 60,5 млрд грн. І це при тому, що сукупний кредитний портфель банків за цей період зменшився на 1,5%, каже в інтерв’ю AgroPolit.com виконавчий директор Національної асоціації банків України Олена Коробкова.

Нарощування кредитування відбулося за рахунок гривневих кредитів — зростання на 24,1% (до 47,4 млрд грн.) Обсяг кредитів у іноземних валютах протягом року скорочувався», — розповідає вона.

Однак, попри відчутний ріст, частка кредитів, які видані підприємствам агропромислового комплексу, досі є незначною. Підприємства у сфері сільського, лісового й рибного господарств отримали лише 7,4% всіх виданих за січень — жовтень кредитів. Це менше, ніж підприємства переробної промисловості, оптової і роздрібної торгівлі та підприємства, котрі здійснюють операції з нерухомим майном.

Одним з основних показників, які сприяють стабільному банківському фінансуванню агросектору, є незначна частка прострочених кредитів. Експерт із питань фінансової політики Інституту суспільно-економічних досліджень Антоніна Дешко в ексклюзивному коментарі AgroPolit.com зазначила, що лише 5,6% кредитів, які надані с/г товаровиробникам, є проблемними. Водночас, середня прострочена заборгованість кредитів в Україні є в рази більшою — 38,9%. До того ж, аграрії більш ніж удвічі покращили статистику повернення кредитів.

Протягом останніх років спостерігається зниження частки простроченої заборгованості за кредитами, наданими сільськогосподарським корпораціям: у лютому 2016 року цей показник, наприклад, складав 14,1%», — уточнила Дешко.

За словами виконавчого директора Національної асоціації банків України Олени Коробкової, є дві ключові тенденції на ринку кредитування агросектору. Перша — зростає інтерес банків до кредитування аграрних компаній. Друга — поступово збільшуються обсяги кредитів, наданих фермерським господарствам. «Це не дивно, якщо взяти до уваги в цілому більш низькі показники дефолтності кредитів малого й середнього бізнесу порівняно з холдингами, а також поступовий вихід банківської системи з кризи (нарощування капіталу, відсутність системних проблем із ліквідністю)», — пояснює основні причини збільшення кредитування фермерів Коробкова.

Також сприяли зростанню кредитування кілька сприятливих років поспіль без масових втрат врожаю, збільшення пропозиції кредитів та інших фінансових продуктів у банківській сфері, накопичення господарствами фінансових ресурсів на випадок відкриття ринку землі, а також поява інтересу до інвестицій у техніку та обладнання.

Така хронічна для агросектору проблема, як недофінансування, втратила звичну гостроту, принаймні у сегменті, який не приховує виручку та має адекватну звітність», — наголосила Коробкова.

Банки видають кредити на три основні цілі. Переважна частина залучених кредитів видається для поповнення обігових коштів терміном до 2 років. Другий напрямок — кредити на придбання техніки й обладнання терміном на 5 років. Такі кредити зазвичай беруть агрохолдинги, проте фермери також поступово проявляють інтерес до цих інвестицій. Третій напрямок — кредити на будівництво об’єктів інфраструктури, наприклад, елеваторів.

Це й привело до того, що умови кредитування поліпшилися. «Зростання конкуренції серед банків на ринку кредитування агропідприємств вже привело до полегшення умов надання кредитів аграріям окремими банками, а саме — встановлення менш жорстких вимог щодо застави, необов’язковість страхування майна чи врожаю та інші», — наголосила Олена Коробкова.

Відсоткова ставка звичайно залежить від цілі отримання кредиту, каже Олена Коробкова. Зокрема, середня ставка кредиту на поповнення обігових коштів складає 16—20%, на інвестиційні цілі (техніка й обладнання) — 10—15%. Останні є меншими завдяки розвитку партнерських програм між банками та постачальниками техніки.

Різниця в умовах кредитування агрохолдингів та фермерських господарств пов’язана з терміном дії кредиту та іншими параметрами.

За інформацією одного з найбільш активних на аграрному ринку банків, малі агропідприємства залучають «обігові» кредити на строк 12—18 місяців, тоді як великі компанії — переважно на 1—3 місяці. Тому різниця в умовах для малих та великих господарств формується за рахунок різної строковості кредитів — на 1—3 місяці вони в середньому дешевші. Водночас «інвестиційні» кредити, як правило, надаються і малим, і великим компаніям на однакових умовах — строки кредитування такі ж самі, ставки часто визначені умовами партнерських програм без розподілу за розміром позичальника.

За словами Антоніни Дешко, банки найбільше уваги звертають на платоспроможність позичальника та наявність державної підтримки. Вона пояснила, що кредити надаються, передусім, платоспроможним позичальникам (бажано, щоби це були суб’єкти господарювання з середньою або ж високою прибутковістю, помірною рентабельністю, прийнятною кредитною історією), а також у яких наявна ліквідна застава. Крім того, наявність державної підтримки потенційно виступає чинником, котрий стимулює кредитування.

За своєю суттю механізм компенсації частки відсоткових ставок за кредитами забезпечує підтримку певної частини суб’єктів господарювання — учасників цього механізму. Однак він, на жаль, не виступає стимулюючим чинником для зниження відсоткових ставок за кредитами в цілому. Це пов’язано, насамперед, із досить високою вартістю коштів, котрі залучаються банками, а також ризиками, які вони несуть за надання кредитів. Наприклад, за даними Національного банку, у жовтні 2017року середньозважені відсоткові ставки за новими кредитами в національній валюті, наданими банками підприємствами у сфері сільського господарства, лісового господарства та рибного господарства склали 18% (для порівняння, нефінансовим корпораціям в цілому — 14,8%)», — каже експерт ІСЕД.

На її думку, перспективним напрямком для залучення кредитів є тваринництво. Національний банк пов’язує це зі зростанням експорту продукції тваринництва, розширенням ринків збуту та з прийняттям бюджетної програми «Державна підтримка галузі тваринництва» у 2018 році, на яку в бюджеті заклали 4 млрд грн.

Вексель

Останнім часом значної популярності набули так звані авальовані векселі, коли банк цілком або частково бере на себе добровільну відповідальність за виконання зобов’язань будь-якого з учасників вексельного договору. Такий спосіб фінансування пропонує низка банків, зокрема, Креді Агріколь, ПУМБ та інші. У порівнянні з кредитами, векселі є дешевшими. За словами Олени Коробкової, середня ставка за аваль векселем складає 1—2%.

В Україні вже було декілька успішних прикладів використання векселів. Наприклад, у 2016 році аграрії могли придбати засоби захисту рослин від однієї корпорації на умовах фінансування банком під 1% річних. Термін дії векселя складав 9 місяців. У програмі також брала участь Міжнародна фінансова корпорація.

Лізинг

Важливим елементом фінансування аграріїв залишається фінансовий лізинг. За даними Національної комісії з фінансових послуг, сільське господарство і транспорт залишаються лідерами залучення фінансів за допомогою операцій лізингу.

«Станом на 30 вересня вартість договорів фінансового лізингу складала в сільському господарстві 6,5 млрд грн, а його частка в загальному обсязі операцій лізингу — 27% (хоча варто констатувати і певне зниження обсягу лізингових операцій у сільському господарстві порівняно з аналогічним періодом минулого року — на 0,54 млрд грн), — каже Антоніна Дешко. — При цьому вартість договорів фінансового лізингу, згідно з якими закуплено техніку, машини та устаткування для сільського господарства, становить 5,53 млрд грн».

Зовнішнє фінансування

Одним із перспективних інструментів є бонди, які поки що застосовуються рідко через декілька причин.

Бонди сьогодні не використовуються для залучення фінансових ресурсів не лише в аграрному, а й в інших секторах української економіки — даються взнаки наслідки кризи та фактична безкарність багатьох емітентів із колись гучними іменами. Одиничні випуски євробондів окремими холдингами — скоріше, виняток. Сьогодні фондовий ринок в Україні переживає глибоке реформування, результати якого стануть відчутними лише за кілька років. Тоді бонди знову можуть повернутися до фінансового інструментарію українського бізнесу», — вважає Коробкова.

Окрім перелічених вище способів залучити фінансові ресурси, на українському ринку з’являються поки що екзотичні інструменти торгового фінансування експортно-імпортних операцій — акредитиви, гарантії та факторинг. Ними переважно користуються агрохолдинги, які мають доступ до зовнішніх ринків і розуміють культуру використання цих фінансових інструментів.

Аграрні розписки

За даними керівника Проекту IFC Олексія Омеляненка, станом на 5 грудня 2017 року в Україні оформлено 165 аграрних розписок на суму 1,12 млрд грн.

Аграрні розписки з’явилися в Україні не так давно — у 2014 році. Після того як інструмент добре зарекомендував себе під час пілотного проекту в Полтавській області, у лютому 2015 року в м. Пирятин Полтавської області виписали першу аграрну розписку. За рік на Полтавщині було зареєстровано 10 аграрних розписок на суму 40 млн грн.

На даний момент, за словами Омеляненка, найбільшу кількість аграрних розписках виписали у Вінницькій та Полтавській областях — 41, Черкаській — 33, Харківській — 22, Тернопільській — 12, Сумській і Хмельницькій — 7 та Миколаївській — лише 2.

Наразі в Україні діють два основні види аграрних розписок: товарні й фінансові. Найбільше саме останніх — 100, але 65товарних аграрних розписок залучили більшу суму коштів — 600 млн грн.

Аграрні розписки зарекомендували себе як зручний та простий механізм фінансування. За період їхнього впровадження підписано 154 аграрних розписок, за допомогою яких аграрії отримали додатково майже 1,08 млрд грн. Приємно зазначити, що поки не було зафіксовано жодного випадку невиконання зобов’язань за аграрними розписками. Проте ми маємо бути готовими до різних варіантів розвитку подій. Тому важливо проаналізувати потенційно можливі проблемні моменти, знайти шляхи їхнього розв’язання, що, у свою чергу, посилить довіру учасників ринку до аграрних розписок», — прокоментувала заступник міністра аграрної політики та продовольства України Олена Ковальова.

Аграрні розписки відзначаються низкою переваг, зокрема й у порівнянні з векселями, які мають незначну відсоткову ставку. Перша — аграрна розписка, на відміну від векселя, може бути товарною й фінансовою. Друга — залучення банку під час укладення векселя збільшує його вартість. Третя — виробникові за аграрною розпискою не потрібне додаткове майно, адже заставою виступає майбутній урожай. Четверта — історія видачі аграрних розписок фіксується в Реєстрі, що дає змогу перевірити історію фінансування позичальника (за даними Мінагрополітики).

Окрім того, аграрні розписки дають фермерові можливість отримати фінансування без застави ліквідного майна, а лише — майбутнього врожаю. Аграрні розписки водночас суттєво захищають кредиторів, каже Олена Коробкова: «Для кредитора аграрні розписки також передбачають низку переваг — зобов’язання прив’язується до конкретної земельної ділянки і відображається у публічному відкритому реєстрі аграрних розписок, законодавчо зафіксовані права щодо моніторингу вирощування врожаю та відсторонення заставодавця від процесу у випадку порушення технології. Навіть передача ділянки в оренду іншій особі не порушує права кредитора на врожай, який вирощується на ній. Передбачена також прискорена процедура виконавчого провадження у випадку порушення зобов’язань за аграрною розпискою».

З іншого боку, недоліком аграрної розписки є тривала процедура нотаріального оформлення та недостатньо розвинена інфраструктура оформлення.

Форварди

Упродовж останніх трьох років одним із найбільш динамічних способів залучення фінансування став аграрний форвард. Наприклад, у 2017 році провідні компанії, які купують зернові на основі форварду — ПАТ «Аграрний фонд» та ДПЗКУ, — профінансували аграріїв на понад 2 млрд грн. Зокрема, ДПЗКУ лише в рамках осіннього форварду на закупівлю врожаю озимих культур виділила 100 млн грн. Натомість Аграрний фонд сумарно за рік профінансував форвардів на 2 млрд грн, що є абсолютним рекордом в історії України.

Такий успіх форварду пояснюється низкою вагомих для виробників аграрної продукції причин, пояснює агроексперт Олег Нів’євський: «Форвардний контракт дає можливість планувати, тому що він передбачає поставку в певний проміжок часу за ціною, як не є нижчою від ринкової. Фермер упевнений в цьому і не думає про ціну після збору врожаю. Форварди страхують виробників, дають їм впевненість і дозволяють мати горизонт планування».

Для прикладу, форвардна програма ПАТ «Аграрний фонд» має декілька умов фінансування, в залежності від відсоткової ставки та багатьох інших умов. «Аграрії отримують оборотні кошти під заставу майбутнього врожаю. До переваг належить те, що форвард може бути як із прив’язкою до курсу долара, так і без неї. Вони відрізняються, передусім, відсотковою ставкою. Під час закупівлі врожаю 2017 року ставки були від 15% до 18% (з прив’язкою), 22,5—27,5% — без прив’язки», — розповів у інтерв’ю  керівник департаменту малого й середнього бізнесу ПАТ «Аграрний фонд» Юрій Меленчук.

Іще один плюс — вона простіша в оформленні порівняно з банками, що робить її доступнішою для середньої та дрібної ланки виробників.

У 2017 році ми підписали 195 контрактів, у позаминулому році було 190. До того ж ми увесь час змінюємося в бік зменшення частки великих клієнтів і збільшення малого та середнього бізнесу. Якщо подивитися за кількістю клієнтів, а не контрактів, то фактично корпоративних у нас тільки 4%. Всі решта 96% — середній і дрібний бізнес, у яких в обробці від 50 га землі! У порівнянні з 2016 роком, частка «малих» контрактів у нашому портфелі зросла на 20%», — пояснив в інтерв’ю голова правління ПАТ «Аграрний фонд» Андрій Радченко.

Дотації

Після відміни спецрежиму ПДВ у 2017 році, аграріям запропонували пряму держпідтримку на 5 років у розмірі 1% аграрного ВВП. Так, у бюджеті 2017 року парламент передбачив 4 млрд грн на дотацію. Однак, через запитання до механізму її розподілу, левову частку коштів отримали «птахівники», тоді як виробники рослинної продукції залишилися практично біля розбитого корита.

Загалом, за даними Мінагрополітики, за січень — листопад держава виплатила дотацій на 3 427,6 млн гривень, що складає 85%від передбачених за цією програмою у поточному році. Зокрема, у листопаді аграрії отримали бюджетну дотацію в розмірі 635 млн грн. За вересень казначейство надало дотації 1053 агровиробникам на суму 635 млн грн. У лютому загальна сума дотацій становила 79,8 млн грн, у березні — 241,8 млн грн, у квітні — 473,4 млн грн, у травні — 528,9 млн грн, у червні — 590,7млн грн, у липні — 400,3 млн грн, серпні — 477,6 млн гривень.

У 2018 році дотації взагалі скасували, що стало сюрпризом для аграріїв, а всю суму — 4 млрд грн — спрямували на програму з підтримки тваринництва. Як вона розподілятиметься — наразі таємниця за сімома печатками.

Аграрний гороскоп на 2018-й

Нестабільна політична ситуація в країні та продовження кризових явищ в економіці не дають повною мірою визначити, що ж буде з ринком фінансування АПК у наступному році. Проте  цьогорічний успіх на ринку кредитування, зростання обсягів форвардних закупівель, поширення аграрних розписок, створення нових лізингових програм створюють впевненість у тому, що в 2018 році банківський сектор іще активніше фінансуватиме агросектор.

agropolit.com