Нові правила маркування продуктів: як виробники зможуть обманювати покупців

Верховна рада України прийняла закон про зміну правил маркування продуктів харчування. Довколо прийняття закону розгорілося багато негативних розмов. Деякі критики стверджують, що нечисті на руку підприємці тепер зможуть приховувати справжній склад своєї продукції. Ми більш детально вивчили документ, щоб розібратися, що насправді прийняли депутати. Положення документу проаналізувала керівник відділу тестування Центру експертиз «Тест» Ніна Кільдій.

За її словами, заяви про те, що за новими правилами з етикеток на продуктах зникне їх склад, є неправдивою.

«Одразу скажу, що стосується складу продукту – нікуди він не дівся, виробники зобовязані вказувати склад принаймні для більшості продуктів харчування», – зазначила вона.

За її словами, закон передбачає лише один виняток щодо обов’язкового вказування складу продуктів.

«Приписка стосується молочних продуктів, для виготовлення яких використовується лише, наприиклад, закваска молочно-кислих бактерій, якщо це наприклад йогурт чи кефір, ряжанка. Чомусь для цих продуктів вирішили, що можна не вказувати склад. Як на мене, це трохи дивно, тому що кефір, йогурт, ряжанку можна виготовляти не тільки з молока і закваски, там можна використовувати сухе молоко, додатковий молочний білок, сироватку. Мені здається, що це наробить доброї плутанини. Я б взагалі відсутпів стосовно складу продукту в Україні не робила, можливо за виключенням води, яка просто зроблена з води», – зазначила пксперт.

На думку Кільдій дивним також виглядає пункт в законі, який стосується вмісту ГМО в продукції.

«В Україні виробники можуть писати якщо продукт містить ГМО, або можуть писати «Без ГМО» – якщо продукт йогоне містить. Але цікава приписка в законі, якщо постачальники не надали документи виробнику, що в сировині є ГМО – це вже підстава вважати, що там точно нема ГМО. Мені здається, що це вже хитрість. Тому що не надати документів, що там нема ГМО і надати документи, що там точно нема ГМО – це дуже велика різниця, мені так здається», – зазначила експерт.

На її думку, відсутність даних від постачальників про наявність в інгредієнтах харчового продукту ГМО, не  є достатнім підтвердженням для нанесення такої позначки на харчових продуктах.

Однак найбільшої критики з боку експерта отримав пункт про вказування на етикетці термінів реалізації. Документ крім нинішнього маркування «вжити до» запроваджує поняття «бажано вжити до». При цьому для продуктів, які зберігаються більше 18 місяців, буде дозволено вказувати лише кінцевий рік реалізації. На думку Кільдій, такий підхід є хибним.

«Я вважаю, що це дуже поганий підхід, тому що як написати на олії, у якої термін зберігання 24 місяця, «бажано вжити до 2220 року»? Але ж 2220 рік – це 12 місяців. Є дуже велика різниця – вжити до початку 2020 року, чи вжити до кінця 2020 року. Зрозуміло, що для продуктів, у яких дуже довгий термін зберігання, не обов’язково вказувати дату 01.02.2020 року. Нехай це буде місяць і рік, але, я вважаю, що відходити від цього поняття місяця – це занадто. І взагалі я не розумію, навіщо розділили – оце бажано вжити до, краще спожити до і вжити до. Є термін придатності продукту. Немає значення чому він зіпсувався – через мікробіологію, чи через якісь інші причини псування. Для споживача має бути чіткий орієнтир – вжити до і після цієї дати не варто вживати продукт, бо він може завдати школи здоров’ю», – вважає експерт.

Експерт також відзначила позитивні моменти. Зокрема, до таких вона віднесла те, що документ загалом ширше регулює питання маркування продуктів, порівняно з технічним регламентом, який регулював ці питання до сьогодні.

З конкретних позитивів вона відзначила пункти щодо обов’язкового вказання процентного співвідношення глазурі у морожених продуктах.

«З позитивного можна відмітити дуже цікавий момент стосується замороженої риби. Її так окремо вирішили прописати. Якщо продається продукція в глазурі не фасована, то треба вказувати кількість глазурі. Ось це я б дуже хотіла побачити. Чесно вам скажу – звучить смішно, тому що з глазур’ю трагічна проблема в Україні. Ми свого часу робили дослідження по креветкам і морепродуктам. Вибачте, там до 60% глазурі – замороженої води, льоду снігу назвіть як хочете. А тут зобов’язали виробників писати кількість глазурі, оце я найбільше хочу побачити як буде запроваджено в дію цей пункт законодавства», – прокоментувала вона.

Ще один позитив, на думку Кільдій, – це прописаня окремим пунктом вимог до маркування продукції, яка продається дистанційно. Тобто, якщо людина купує продукти харчування через інтернет, їй окрім дати виготовлення, мають надати всю інформацію, про склад і властивості продукту.

Крім цього вона назвала важливим, що в закон ще додали, як правильно обчислювати харчову енергетичну цінність – вона має бути обов’язково вказана на більшості продуктів харчування, також розширене сама поняття енергетичної цінності.

«Тому що у нас зараз харчова цінність – це білки, жири, вуглеводи, калорійність додали, окремо сіль, насичені жири виробники мають вказувати – тобто в цьому пункті більш європейський підхід. Підсумовуючи можна сказати, що є позитивні моменти, але кілька моментів для мене були дивними. Ніхто нічого не робить просто так, але за окремими пунктами, мені здається, можуть бути серйозні проблеми», – зазначила експерт.

Утім, на її думку головні проблеми виникнути не через недосконалий зміст закону, а через проблеми його реалізації.

«Найбільша проблема взагалі цього закону, яка може бути – це його тотальне невиконання в принципі, що дуже часто трапляється в Україні. У нас був технічний регламент, у нас безліч законів, які вимагаються від виробника чесно вказувати склад продукту. І що? Ми бачимо шалену кількість фальсифікату, тобто законодавство не виконується, те саме може спіткати і цей закон. Можна написати ідеальний закон на папері і він лишиться лише на папері, оце проблема, оце найбільший ризик для України. Є нюанси, є лазівки в законі, це погано, але основна вимога і бажання споживача, щоб виробника контролювали і виробника суттєво карали за порушення закону», – повідомила вона.

Окрім цього, Кільдій відзначила, що виробники не понесуть великих матеріальних витрат у звязку з необхідністю приведенн етикеток до нових вимог, адже закон передбачає значний перехідний період, протягом якого виробники зможуть реалізувати залишки своєї продукції із старими етикетками. Зокрема, передбачено, що закон вводиться в дію через 6 місяців після опублікування, але в прикінцевих положеннях перехідний період – три роки після введення закону в дію.

 

agronews.ua

admin

sdsdsdsdsd