YouTube для фермера: Навіщо аграрії фільмують свої будні та діляться роликами в мережі?

Сучасні аграрії освоюють не лише чорноземні поля, а також — медійні. Тримаючи у лівій руці камеру GoPro, а у правій кермо трактора, фермери на весь віртуальний світ демонструють плоди своєї праці. Крім того, хобі може перетворитись на джерело додаткового заробітку. 

Агро-канал Agriculture

Віктор Скринік разом з батьком і братом господарює на 300 га у с. Аврамівка на Кіровоградщині. Ютюб-канал створив три роки тому. Каже, сьогодні в агро приходить багато молодих людей, які не мають досвіду. Тому Скринік вирішив їм ділитись за посередництва відео. Спочатку близькі поставились до ідеї Віктора зі скепсисом, але згодом стали його підтримувати. Перші відео він знімав на телефон і монтував їх у стандартній програмі, яка була попередньо встановлена на ПК. Та згодом фермер за зароблені на рекламі від Google кошти придбав камеру GoPro, дружина подарувала штатив та інші “аксесуари” для камери — якість картинки виросла, відтак потрібно було й монтувати у більш професійному редакторі. Скринік оформив річну підписку на додаток Moveavi. Загалом витрати на роботу каналу становили 9,5 тис. грн на купівлю камери, 900 грн за користування відеоредактором протягом року, ще тисяча гривень зверху на різні дрібниці. Що натомість отримує блогер?

“Наприклад, ми купили плуг, зняли його у відео, потім зі мною зв’язався дилер і запропонував скинути допомогу на розвиток каналу. Подібним чином співпрацювали з бердянським заводом “Джон Грівс” та одеською компанією “Велес-Агро”. Дилери самостійно встановлювали розмір винагороди — від 2 до 5 тис. грн за відео”, — розповідає аграрій. Він зауважує, що знімає для роликів тільки ту техніку, якою сам користується у своєму господарстві: “Мене запрошував Техноторг приїхати і зняти про них відео, але я відмовився, бо не є їхнім клієнтом”. Так само з хімією — не бере на себе ризик показувати ті препарати, яких не застосовує на власних посівах, навіть якщо компанія-виробник запропонує безкоштовно забрати ці ЗЗР. Не хоче підставляти глядачів та псувати репутацію свого каналу. А от на ті препарати, якими користується сам і які, відповідно, з’являються у його відео, він може отримувати знижку від 15 до 30%. Або ж, розказує фермер, нещодавно знімав відео на Дні поля у господарстві, яке має насіннєві ділянки під гібриди різних с/г культур, у результаті придбав там насіння пшениці зі знижкою.

Також відеоблогер уклав онлайн-угоду з компанією Google AdSense, що дозволяє йому заробляти на рекламі, яка демонструється перед показом його роликів. В залежності від кількості лайків, переглядів, в місяць така співпраця з Google AdSense приносить 600-900 грн. “Щоб заробляти на рекламі від Гугл, потрібно мати від 1000 підписників, а ще у відео потрібно використовувати музику без авторського права”, — ділиться тонкощами ютюб-кухні Віктор Скринік. Каже, у жнива доводиться швидко монтувати ролики у телефоні, буквально, перед сном. Відео на його каналі виходять в середньому через тиждень. Завдяки блогінгу фермер познайомився з багатьма місцевими аграріями, які стали запрошувати його до своїх господарств. Каже, у коментарях під відео зустрічається як конструктивна критика, так і зауваження, які взагалі не стосуються того, про що йдеться у відео. На останнє блогер не зважає і продовжує ділитись з глядачами фермерськими буднями.

Матковод

За півтора роки на канал матковода Ігоря Йовбака підписалось понад 36 тисяч осіб. На думку блогера, секрет його популярності полягає в тому, що він щодня у своїх роликах показує бджільництво “без купюр”. Каже, аудиторію найбільше цікавлять  відео про бджолині хвороби, помилки початківців, оскільки люди починають вчитись тоді, коли з пасікою трапиться щось погане. Блогер говорить, що своїми відео навіть нажив собі ворогів, які обговорюють його у різних спільнотах. “Я розкриваю багато секретів, які інші замовчують. Наприклад, пояснюю як забезпечити бджолиним маткам вдалу зимівлю. Дехто з матководів починає думати, що, подивившись моє відео, пасічники перестануть весною купувати бджолопакети”, — ділиться Йовбак. Власне, за словами самого матковода, його канал не мав на меті збільшити кількість покупців бджолиних маток, однак продажі все одно за півтора роки існування блогу збільшились. І тепер він навіть відмовляє деяким клієнтам, оскільки не в змозі виконати їхнє замовлення.

Про заробітки на рекламі говорить, що вони більші за місячну мінімальну зарплату. Цікаво, що коли аудиторія каналу налічувала 5 тисяч підписників, то вони профінансували блогеру половину вартості нової камери, яка обійшлась йому в 12 тисяч гривень. Адже від кращої картинки, переконаний матковод, більше користі буде саме його глядачам. Ігор Йовбак не пише до своїх відео сценарії, не монтує їх. Натомість щоденно фільмує робочі операції на пасіці, коментує їх та викладає необробленими в інтернет. Каже, якщо рамка впала — то рамка впала, і нічого тут приховувати. По той бік камери майже завжди улюблена дружина: “Славнозвісне “Машенька привіт” на початку кожного відео вже облетіло всю країну”.

Олександр Dmytruk

Олександр Дмитрук з Житомирщини демонструє у своїх відео, що свинарство — це красиво. «У свинарнику краще знімати вранці, коли тварини ще сплять, тоді вони групуються один до одного, і це гарно виглядає. Людям також цікаво дивитись як свиноматки відгодовують поросят. Новонароджені, вони тішать око глядачів, — розповідає аграрій з Житомирщини Олександр Дмитрук. — Під час роботи на фермі промовляю одним і тим самим тоном одні й ті самі речі. А під час зйомки доводиться говорити голосніше, і тварини на це реагують. До того ж у свиней розвинений стадний рефлекс, одна хрюкнула — і вся ферма вже гуде. Ти ж не скажеш їм «Стійте тут, стійте там. Давайте зробимо дубль-два, дубль-три».

Переважно знімаю відео на екшн-камеру, але іноді можу побачити щось цікаве і одразу фіксую цей момент на телефон, але тоді маю гірший звук» Відеоблогер говорить, що знімає ролики тоді, коли має натхнення. Він не пише сценаріїв, але протягом кількох днів подумки промовляє думку, яку хоче донести глядачам у відео. Каже, найпопулярнішим на його каналі є огляд обприскувача для городу, що зібрав 103 тисячі переглядів. Секрет простий, зізнається Дмитрук, у багатьох людей є городи. Сам автор цього відео не бачить в ньому великої цінності для сільського господарства. На його думку, набагато кориснішими для фермерів є ролики, зокрема, про застосування технології Овсінського (безплужний обробіток ґрунту).

«Під технологію Овсінського зробив сівалку, показую як вона працює та які це дає результати. Ми оброляємо поле на глибину 5-6 см. При цьому не вносимо добрив, тому що будь-яке міндобриво — це сіль. І ми цими солями вбиваємо все живе, що є в землі», — зауважує фермер. Він не заробляє грошей на відео, а якби і були якісь комерційні пропозиції, запевняє, відмовися б від них. Натомість у господарство до Дмитрука неодноразово приїжджали представники ЗМІ: «Торік до мене дуже часто звертались журналісти, особливо телевізійники. Певно, вони перед виборами шукали собі для новин простих людей, щоб збільшити, зокрема, аудиторію таких же простих людей». Блогер розповідає, що на різних аграрних конференціях його вже впізнають в обличчя. Зараз він опановує навички монтажу, у подальшому планує придбати і використовувати для зйомок мікрофон. Адже кількість підписників його каналу вже перетнула позначку в 5 тисяч осіб. А це вимагає якісної картинки і звуку.

Валентин Полишко

Валентин Полишко вирощує 450 сортів винограду в Дніпрі. Відеоблог дозволяє йому ділитись досвідом у виноградарстві та просувати реалізацію посадкового матеріалу. Хоча з понад 900 підписників тільки 40 купують чубуки, саджанці або власне ягоду в його господарстві. Для Полишка канал, зокрема, слугує базою для зберігання роликів — через великий обсяг пам’яті їм усім бракує місця на ПК. Колекція налічує відео-інструкції з проведення різноманітних сезонних операцій — закриття на зиму кущів, весняного обробітку препаратами, підв’язки пагонів, обрізки пасинків тощо. Найбільшу кількість переглядів збирають огляди виноградника. Також люди охоче дивляться відео про найбільш поширені проблеми, з якими стикається кожен виноградар, — розтріскування ягід та хвороби, які уражають грона. Сценаріїв до відео Полишко не пише, усі процеси коментує “без папірця”. Для цього, зауважує, потрібно самому володіти чималим багажем знань у тій галузі, про яку розповідаєш. Хоча трапляються випадки, коли думка губиться, і певне інформаційне повідомлення складається з трьох змонтованих шматків відео.

“Найскладніше — підібрати хороший відео-редактор. Я працюю у VideoPad, який до того ж є безкоштовним. Також я придбав собі за 3,5 тисяч гривень екшн-камеру, яка буде кріпитись на голову, та мікрофон-петличку”, — ділиться блогер. Каже, що важливу роль відіграє постановка голосу, його тембр. Запевняє, що “піпл потребує видовища”, тому свої відео іноді приправлює цікавими фразами, смішними моментами. Перешкодити зйомці може хіба що розряджена камера, особливо, якщо відео довге. Загалом рецепт успішного ролику полягає у високій HD-якості, влучній назві, вдало обраній картинці на заставці. 

No-Tiller

За оновленнями відеоблогу Михайла Драганчука з Криму слідкує 15,4 тисяч підписників. Каже, що за час активної роботи на каналі, останній став відео-ресурсом №1 у світі про технологію No-Till. Зауважує, що останнім часом люди все менше хочуть читати, їм краще “заходять” відео. До того ж із розвитком технологій, їх можна робити якісніше та швидше. Та й про особливості застосування No-Till краще показувати, ніж розповідати у розгорнутих статтях. На відміну від інших блогерів, Драганчук навпаки перейшов із камери на смартфон — це дозволяє бути більш мобільним — “побачив щось цікаве — одразу зняв”, тому ролики виходять не за встановленим графіком, а “по натхненню”. Він переконаний, що відеоблогінг — це коли все як у реальному житті, і перфекціонізму тут не місце. Наприклад, від вітру в полі не рятує навіть мікрофон. Часто використовує для зйомки монопод для селфі.

Драганчук переконує, що не заробляє на накалі, а тому не інвестує у нього матеріально. Натомість вкладає час — монтаж у програмі iMovie для iPhone займає від кількох годин до кількох днів, і є найскладнішою частиною процесу створення відео. Канал зробив аграрія відомим. На організовані ним конференції по No-Till у Києві приїжджають учасники з 18 областей України і 13 країн світу. До речі, нульовою технологією відеоблогер і сам захопився у 2006 році після того, як почув про неї на конференції, куди прийшов в якості  журналіста.

Раніше у нього був сайт про фермерський бізнес, на зміну якому згодом прийшла сторінка виключно про No-Till. Вона була на російському домені, і два роки тому Драганчук її остаточно закрив. Аудиторія сайту перейшла на канал, який дивляться в Україні, Росії, Білорусі, у Прибалтиці, Болгарії, Вірменії, Казахстані, Киргизстані та навіть в Аргентині і США. “Усі компанії, вітчизняні та іноземні, хочуть “засвітитись” у відео безкоштовно. Хоча самі працюють у бізнесі і розуміють, що все вимагає затрат”, — нарікає аграрій. Звісно, йому хотілось би монетизувати блог, але, розуміє, що тоді він буде змушений знімати щось для широкого загалу. Тоді як блогеру більше до душі робити відео про те, що подобається, що “тащить”. Свого часу він скористався порадою іншого блогера: “Перед тим, як створювати контент на певну тематику, потрібно спершу дізнатись, хто у ній є №1 в світі та №1 у вашій країні”. Сам переконаний, для створення якісного контенту не потрібно розпорошувати свої сили на все підряд — краще зосередитись на вузькій тематиці, яка цікавить тебе самого найбільше.

Sergii Legostaev

Однойменний канал Сергія Лєгостаєва, заступника директора компанії Агро-Темп (продаж імпортної техніки), стане в нагоді тим, хто хоче бути в курсі всіх новинок на ринку сільгосптехніки, однак не встигає відвідати усі ключові виставки в Україні та закордоном. Блогер робить це замість своїх 10,6 тисяч підписників, з якими потім ділиться відео-звітами. Він також знімає роботу тракторів, комбайнів, сівалок тощо у польових умовах. Запевняє, що характерною особливістю його блогу є те, що він порівнює між собою техніку від різних виробників. При цьому залишається незаангажованим суддею. Каже, що достатньо заробляє на основній роботі, тому канал є його хобі. Він відмовляє дилерам у співпраці, оскільки не хоче перетворювати свої відео на  промо-ролики. Переконаний, що таких каналів, як його, дуже мало, якщо взагалі є аналоги. «Підписники дуже добре «відчувають» пряму рекламу якогось бренду. Хочу висвітлювати події такими, які вони є насправді, а не з боку тих, хто заплатив», — зазначає блогер.

Окрім ексклюзивних новинок, він також намагається знаходити і показувати глядачам агрегати, що підходять до тракторів потужністю 200 к.с., які широко розповсюджені у господарствах. Оскільки, каже Лєгостаєв, фермери часто не знають, чим такі трактори «завантажувати». Трапляється, що тракторами, комбайнами, сівалками з його відеороликів починають цікавитись аграрії з Росії, Молдови. Виробники техніки з цих країн уже телефонували до блогера і казали, що високовартісна реклама не допомогла їм привернути увагу фермерів та дилерів до техніки так, як це вдалось його відео. Для того, щоб картинка не «тремтіла», Лєгостаєв використовує стабілізатор.

Для кращої якості звуку, окремо записує його на диктофон і під час монтажу сихронізує звук з відеорядом. Щоб зменшити вплив вітру в полі, використовує шумодав та мікрофон направленої дії. Екшн-камера та супутнє обладнання обійшлось приблизно в $400. Свої відео Лєгостаєв монтує у програмі Kine Master Pro, під роликами вказує характеристики техніки, її недоліки. Блогер прагне дискусії під своїми відео, жвавих обговорень. Зізнається, що найбільше любить перетворювати хейтерів на постійних глядачів. Для цього протиставляє критиці конструктивні пояснення.

Elevator 911

Руслан Мартиненко готує цікавий і корисний контент на дуже вузьку тематику — будівництво елеваторів. У цьому бізнесі він має 13-річний досвід. Каже, коли тільки починав керувати проектами по зведенню елеваторів, то все, що міг знайти в інтернеті з цього питання — це скан-копії радянських інструкцій. Тепер же сам для інших виступає порадником. Мартиненко намагається виправдовувати назву каналу — щодня знаходить 30-40 хвилин для того, щоб оперативно відповісти на питання глядачів. За два місяці існування блог зібрав аудиторію з України, Казахстану, Молдови, Білорусі тощо.

Сам блогер встиг відповісти близько на 200 запитань. Він переконаний, що всі сектори економіки взаємопов’язані між собою, а тому кожен вчасно і якісно побудований елеватор є внеском у суспільне благополуччя. Канал є актуальним, запевняє Мартиненко, оскільки АПК переживає брак кваліфікованих кадрів. А його відео стануть у нагоді молодим спеціалістам. Над випусками працює команда з 4-х осіб, з яких троє задіяні в елеваторному бізнесі. «Інвестував у канал приблизно 10 тисяч євро — ця сума включає в себе оренду студії, освітлення, апаратуру, ліцензійну програму для монтажу.

Ще витрачаю близько тисячі євро на місяць на винагороди команді», — підраховує видатки на ведення блогу Руслан Мартиненко. У планах знімати відео безпосередньо на елеваторах, записувати інтерв’ю з експертами. «Я не маю досвіду ведучого, однак за словом до кишені не полізу. Якщо треба — достукаюсь до міністра або начальника залізниці. Однак, як блогеру, мені ще є над чим працювати», — говорить підприємець. Мисливець за адреналіном, він запевняє, що робота з каналом драйовить.

 

agravery.com

admin

sdsdsdsdsd