Хто заробляє на виробництві хутра?

Світовий ринок хутра в цифрах – це мільярдний бізнес, зі стійкими платформами збуту у вигляді таких аукціонів як Копенгаген Фур (Данія), Сага Фур (Фінляндія), НАФА (Канада, Торонто), Союз Пушнина (Санкт-Петербург, Росія). Кожен з цих аукціонів продає сотні тисяч, мільйони шкурок за рік, різних видів, також кожен з цих аукціонів спеціалізується на певному виді хутра з-поміж всіх інших кліткових тварин, для прикладу: фінський – лисиця, песець, російський – соболь, канадський – дика хутровина, норка, шиншила, датський –різні види норки, шиншила. Із усіх видів хутра найбільшу долю ринку займає норка. Річний обсяг шкурок норки у світі, за оцінками брокерів, зараз становить близько 50 мільйонів шкурок. Найбільші країни виробники кліткових видів хутрових звірів (норка, лисиця, песець, шиншила, нутрія, кролик рекс, клітковий соболь та інші) – це Данія, Китай, Польща, Фінляндія, США, Канада, Росія, а також країни Євросоюзу з незначною долею ринку і Україна. Також по певних видах хутра Африка та країни Латинської Америки – Аргентина, Бразилія, Мексика, Чилі, що спеціалізуються в основному на хутрі шиншили.

Карта країн виробників хутра

Бюджетні надходження від виробництва та продажу хутра в цих країнах величезні, наприклад в Польщі це 700-800 мільйонів доларів в рік, в Данії від 12-25% щорічних надходжень в бюджет, Фінляндія, США, Канада теж отримують сотні мільйонів доларів надходжень в бюджет. Екологічна ситуація в цих країнах є зразковою для переважної більшості країн світу, хто з читачів хоч раз був у Данії, Фінляндії чи навіть сусідній Польщі, легко в цьому переконались. Яка ситуація з виробництвом хутра в Україні? Адже всі ми останнім часом чули тривожні новини про те, що у Верховну Раду України був поданий законопроект, в якому пропонувалось заборонити виробництво хутра в Україні з 2025 року, і хоча за його підтримку виступили лише декілька десятків народних депутатів, цей інцидент набув широкого розголосу в ЗМІ, різноманітними сюжетами по телебаченню та інформаційною хвилею в різних інтернет виданнях. Цю ситуацію погодився прокоментувати співвласник хутрової компанії Chinchilla Real Fur (Шиншила Ріал Фур) Стахів Григорій.

– Григорію, Ви з братами займаєтесь вирощуванням хутрової тварини – шиншили, чи вплинула на вас ситуація з законодавчою ініціативою про заборону виробництва хутра в Україні?

– Сам факт підняття такого питання в Україні вважаю абсолютно абсурдним, і таким, що не відповідає інтересам країни. Адже хутро – це експортна продукція, яка на сьогодні активно продається в такі країни як Китай, Японія, Корея, Туреччина, Греція, Росія, США та інші. І звісно за продаж цього товару в країну надходить валюта, як відомо, чим більше в країну заходить валюти, тим краще це для економіки і навпаки, тому закриття цілого напрямку сільського господарства вважаю недопустимим.

– Яка зараз ситуація із цим законопроектом? Де він знаходиться?

– Перший законопроект не набрав необхідної підтримки, його підтримали, якщо я не помиляюсь, трохи більше 30 депутатів, і профільні комітети ВР України його також відхилили, впевнений, що із наступним поданням ситуація буде аналогічна.

– Але ж всі ми бачили цю активну пропаганду по захисту тварин, підтримка штучного хутра і закриття ферм в Україні, яку так активно піднімали в ЗМІ останніх півтора року!

– Так, в Україні пройшла дуже активна інформаційна акція про закриття хутрових ферм… Та на мій погляд її основна мета була створити інформаційну хвилю, про заборону виробництва хутра в Україні, щоб таким чином відлякати інвесторів, які активно розглядали і ще розглядають, хоча вже не так активно Україну, для інвестицій та відкриття тут великих комплексів. Річ у тім, що у зв’язку з підвищенням собівартості вирощування хутрових тварин в більш економічно розвинених країнах Європи (Данії, Норвегії, Швеції та інших) виробники переносять свої виробництва в країни, де дешевша собівартість виробництва – Латвія, Литва, Білорусь, Польща, Румунія, Угорщина, і звісно їх цікавить Україна. Адже у нас явні конкурентні переваги: кваліфікована, дешевша робоча сила порівняно із Польщею, Румунією чи країнами Балтії, доступна кормова база, географічне розміщення тощо. Саме з цим я особисто пов’язую активність всіх екологічних організацій, на мою особисту думку, це сучасний інструмент боротьби за інвестора, за економічне послаблення позицій країни, адже задумайтесь: завтра знайдуться активісти, які будуть проти того, щоб тут щось вирощували, виготовляли та експортували. Звідки ці організації беруть кошти на таку активну діяльність, рекламу в ЗМІ, на телебаченні, а також на ведення різних акцій тощо?! До речі, в законопроекті, який вони пропонували, нічого немає про те, щоб заборонити ввозити хутро чи хутрову сировину в Україну, лише щоб не ескортувати та не виготовляти в Україні! Хіба бюджет країни з цього виграє? Чи від зменшення надходжень в бюджет від цієї галузі покращиться екологічна ситуація в Україні? Чи появляться сміттєпереробні заводи? Чистота повітря тощо? Думаю, відповідь для всіх очевидна.

Впродовж 2018-2020 років подібні законодавчі ініціативи відхилили такі країни як Польща, Латвія, Литва, багаті Естонія та Швеція – в 2020 році! Знаєте, всі вміють рахувати гроші, які держави можуть втратити від заборони.

– Як щодо екології, адже прихильники закриття говорять про забруднення води, ґрунтів та повітря?

– Хто хоч раз відвідував Естонію, Латвію, Фінляндію, Канаду чи Польщу, міг переконатись у відсутності таких проблем для природи від хутрової промисловості! А в цих країнах функціонують не десятки, а сотні хутрових ферм, для прикладу у Польщі більше 600 ферм, в Данії, наприклад, понад 1500 тисячі! Ті хто були в Данії, Польщі підтвердять, що екології цих країн можна лише заздрити. Тому розмови про забруднення води, ґрунтів вважаю маніпуляцією. Я прихильник бережного відношення до екології, і це стосується всіх тваринницьких комплексів чи підприємств. Але тут проблеми немає. Якщо в когось на тваринницькому комплексі не дотримуються екологічних норм, то такі підприємства потрібно штрафувати і закривати незалежно від виду діяльності.

– Активісти заявляють про невиправдану жорстокість, що хутро – пережиток минулого, про відсутність належного контролю на фермах за тваринами. Чи так це насправді?

– Сьогодні почала діяти програма Вел Фур – це загальноприйнята, система огляду і сертифікації для всіх видів хутрових ферм, контроль дотримання всіх вимог гуманного поводження та утримання тварин, включно з вентиляцією, денним освітленням, свіжим повітрям, водою, комфортним утриманням, що включає – достатню кількість підстилки, розмір кліток, збалансоване харчування тощо. Дотримання вимог цієї програми є загальнообов’язковим для всіх виробників хутра, незалежно від того, в якій країні виробництво. І фермер з Польщі, Данії чи України має дотримуватись однакових вимог цієї програми, тож незалежна моніторингова комісія здійснює два-три рази на рік так звані сліпі візити. Тобто без попередження прибуває до Вас на підприємство і проводить огляд. І лише якщо рішення інспекторів по дотриманню фермером вимог програми Вел Фур є позитивним, ваша сировина потрапляє на аукціон. А аукціони – це найбільші торговельні площадки, де за Ваше хутро після попереднього огляду і сортування буде йти конкуренція між покупцями. І лише там ви отримаєте справедливу і максимально високу ціну. Для довідки: все хутро яке потрапляє на аукціони, не проходить попереднє дублення, тобто вичинку, і продається в сирому вигляді, необроблене, зберігаючись там в спеціалізованих холодильних камерах.

Тому інформація про те, що шкурки проходять вичинку (хімічну обробку, формальдегідами і таке інше) не відповідає дійсності і є маніпулятивною. Більше того, вичинену шкурку формальдегідами чи іншими важкими токсичними речовинами ви продати не зможете, адже будь-яка велика компанія світу дорожить своєю репутацією і коштами. І компанія, що займається пошиттям, не зможе реалізувати готові вироби сумнівної якості. А незначна частка недобросовісних виробників просто приречена на зникнення з ринку.

– Це позначається на довірі до виробників хутра?

– Існує міф про зняття шкурки з живої тварини, в інтернеті гуляють страшні фото, а також відео, що буцімто таке звірство відбувається на хутрових фермах. Хочу запевнити, що нічого спільного з реальністю ці фото чи відео не мають. Тварині проводять забій електричним струмом, швидко і безболісно, по-перше, з етичних міркувань, щоб тварина не мучилась, а по-друге, на це впливає також і економічна сторона. При забої струмом хутро не пошкоджується, а це впливає на рентабельність ферми. Шкода що не можна притягнути до відповідальності тих, хто розповсюджує такі фейкові фото чи відео, дуже важко дослідити їх походження. Інша міжнародна програми Fur Mark 

яка активно впроваджується і почне активно діяти з 2020 року, передбачає контроль походження сировини, хутра в виробі, приналежність його виробника до програми Вел Фур. І про це буде інформовано покупця виробу, методом чіпування певним видом лейби. На цьому чіпі буде зазначено весь ланцюжок, від ферми виробника, де саме було вирощено дану шкурку, на якому аукціоні її купили, де пройшла обробка цих шкур, яка компанія відшила даний виріб, і хто його продав. Хутрова індустрія стає ще більш відкритою, прозорою і соціально відповідальною, контролюючи всі етапи виробництва та походження хутра, можна прослідкувати дотримання всіх вимог, в тому числі і екологічних норм. Це, на моє переконання, неминуче призведе до відновлення довіри та популярності натурального хутра, відновить його високий соціальний статус. Адже за гігієнічними, теплозахисними та іншими показниками натуральне хутро має беззаперечні переваги над штучним-пластиковим хутром. До того ж штучне хутро несе значно більшу загрозу екології, адже основа – це пластик, який, як відомо, в природі не розкладається впродовж сотні років. На моє особисте переконання, пластикове хутро, а ще його називають «Фейк Фур», є більш небезпечним для навколишнього середовища, адже мікроволокна пластика потрапляють у воду, ґрунти і є небезпечними, навіть смертельними для будь-якої живої істоти на планеті. Яскравий приклад – це заборона на використання пластикових пакетів у світі, зокрема в країнах Євросоюзу. Також нещодавно 180 країн світу дійшли домовленості про обмеження використання та посилення контролю за утилізацією пластикових відходів. І я впевнений – це лише початок. Достатньо подивитись, що відбувається із забрудненням від пластику в океанах, річках, озерах, полях тощо. Все це може призвести до неминучих катастрофічних наслідків для планети у всіх куточках. Тому досить дивно коли світ відмовляється від пластику, а деякі дизайнери пропонують альтернативу натурального хутра – пластикове. І можливо, для певної групи наших читачів мої переконання можуть здаватись все ж негуманними, але я переконаний, що без натурального хутра, шкіри, м’ясопродуктів і багатьох інших продуктів тваринного походження людство обійтись просто не в змозі.

– А яка ситуація безпосередньо у виробництві шкурок шиншили? Які країни є лідерами цього напрямку?

– Я представляю компанію Chinchilla Real, ферму по вирощуванню шиншил, як і по норці, передовими країнами виробниками шкурок шиншил є Данія, Польща, Угорщина, Румунія, а також Латинська Америка – Бразилія, Аргентина та інші. Із всього щорічного об’єму шкурок, а це півмільйона, ці країни виробляють і експортують до 90% всього об’єму шкурок у Світі. В Польщі, Румунії, Угорщині (це наші сусіди на державному рівні) були створені сприятливі умови для утримання та розвитку. Для прикладу, в сільській місцевості у Польщі по екологічних нормах дозволяється утримання до 5000 маток на території одного домогосподарства не враховуючи молодняк, і це в безпосередній близькості від будинків, по екологічним показникам в них це прирівнюють з утриманням п’яти корів у домашньому господарстві. Спрощена система експорту та оподаткування – сплачуй невеликий відсоток і експортуй куди завгодно, чітка система оцінки сировини брокерами, де ціну встановлює не митний брокер, а фермер, із зрозумілих даних, врахуйте до цього систему грандів і дотацій, а також доступне кредитування від 4-6%. Для нас це нездійсненна мрія. Для прикладу, уряд Угорщини оплачує до 70% вартості міжнародних виставок, всіх міжнародних виставок, які проходять в Пекіні, Гонконзі, Афінах, Москві, Стамбулі, Мілані тощо. А це ж десятки тисяч доларів! Для прикладу, в Мілані – це вартість однієї виставки.

– Які ж наші переваги? Чому тоді іноземні компанії-виробники активно шукають можливості зайти в Україну? Можливо, через спрощену систему контролю?

– Система екологічного контролю тут ні до чого, підкреслю, що всі компанії, які працюють на ринку хутра, напряму працюють з аукціонами і хочуть вони того чи ні, але змушені дотримуватися екологічних вимог виробництва Вел Фур, інакше не зможуть продавати на аукціонах своє хутро, а продати його деінде дуже важко і економічно невигідно. Тому дотримання екологічних вимог фермерів є інстинктом самозбереження і економічної рентабельності. Або дотримуйся вимог програми і контролю вимог інспекторів, або закривай бізнес.

Конкурентна перевага України полягає перш за все в низькій собівартості вирощування, це, до речі, стосується не тільки хутрових тварин.

– Яка рентабельність утримання шиншили?

– В Україні – це близько 11 доларів США.

– Які основні статті витрат?

– Основні статті витрат – це корм.

(вартість гранульованого корму – 14 грн за кг. Для довідки, одна доросла тварина з’їдає 30-40 грамів корму в день), також це сіно, близько 7 кілограмів в рік на одну тварину, спеціалізований пісок, засоби дезінфекції та профілактики, енергозатрати і, звісно, робоча сила.

Для прикладу, в Угорщині це близько 16 у.о., в Естонії 20 у.о., у Латвії, Литві, Польщі чи Румунії від 14 до 18 у.о., тобто у нас є запас по собівартості вирощування, навіть порівняно з Молдовою у нас теж перевага: у них собівартість близько 15 доларів США. Якщо порівнювати з Данією, яка є першою країною в Європі по кількості вирощуваного та експортованого хутра шиншили, та й норки також, то ця різниця дуже суттєва. Хоча остання тенденція по укріпленню гривні дещо змінила розрахунок, та все-таки поки несуттєво. Подібна ситуація, наскільки мені відомо, і по вирощуванню норки порівняно з нашими сусідами у нас є переваги по собівартості вирощування. У цих країнах з року в рік росте собівартість утримання за рахунок підвищення рівня життя (енергоресурси, вода, опалення), заробітна платня, вартість матеріалу, кліток тощо. Об’єктивні фактори, відкриття ферм в Україні – це значно нижча вартість оренди землі, доступна вся кормова база, різниця в оплаті праці в Данії та Україні, і вона на жаль росте не на нашу користь… Вигідне географічне розташування – цього ще недостатньо.

– Як розвивається ця галузь у наших сусідів з ЄС? Адже ми чуємо що Європа закриває виробництво хутра!

– Польща вже багато років створює всі умови для розвитку хутрової галузі, наприклад, це спрощена системи законодавства для інвестування, впровадження у ветеринарних університетах кафедри дрібних тварин «футеркових», де поглиблено вивчають норку, шиншилу, песця, чорнобурку тощо, надаючи нові знання фермерам, покращуючи їхні економічні показники. Регулярно випускається спеціалізовані видання – журнали для «Годовцув», де детально описується і пропонується вирішення тієї чи іншої проблеми у фермера, державні лабораторії, які допомагають визначити якість кормів, їх ефективність і продуктивність, вчасно виявити збудник захворювання і усунути проблему, при якій фермер може понести значні фінансові затрати. Для прикладу ми Chinchilla Real, для того, щоб отримати якісну, корисну інформацію по генетиці чи ветеринарії, змушені були за свій кошт шукати її в країнах Латинської Америки (Бразилії, Аргентині), а також об’їздити всю Європу, щоб отримати інформацію, яку польський чи угорський фермер отримує у себе вдома, побувавши на виставці, лекції в університеті, та читаючи спеціалізовані журнали тощо. А нам доводиться випускати книги за свій кошт, щоб ділитися інформацією з іншими фермерами.

 

Випущені нами книги по ветеринарії та роботі з хутром

На питання: що виграє бюджет України від заборони хутрової галузі? А точніше – наш з Вами співвітчизник, громадянин цієї країни. Моя відповідь: нічого! Економісти в Польщі підрахували, що одне робоче місце на хутровій фермі забезпечує роботою, а відповідно і доходами, ще 27 робочих місць в інших суміжних галузях. Маються на увазі виробники кормів, кліток, обладнання, підстилки для тварин, ветеринарного сервісу тощо. А якщо рухатись за дивною логікою активістів-зоозахісників, то у нас знайдуться активісти і в інших галузях тваринництва. Чим, наприклад, свиня чи курка відрізняється від шиншили чи кролика? Виробництво телятини чи молока потребує великої кількості питної води. То що ж? нам треба відмовитися від м’яса і молочних продуктів?! Якщо активні люди дійсно патріоти своєї країни, ми повинні думати, як створити найкращі умови як для іноземних інвесторів, так і для підприємливих співвітчизників, які прагнуть виробляти експортну продукцію, за яку будуть надходити валютні надходження, і у багатьох з’являться робочі місця вдома. І не треба буде нашим людям їхати працювати за кордон на ті ж хутрові чи інші тваринницькі ферми.

Я переконаний: ми маємо керуватися своїми національними інтересами виробника, а не лише як споживача, лише тоді нас чекає економічний успіх!

 

З думками ділився Григорій Стахів Chinchilla Real

www.chinchilla.com.ua

admin

sdsdsdsdsd