Шість помилок при позакореневому живленні, які можуть дорого коштувати

Напевно, в Україні вже не залишилось агрономів та підприємств, які продовжують ігнорувати важливість позакореневих підживлень. Їх беззаперечну ефективність було доведено дуже багато разів. Однак потенціал «для кроку вперед» все ще залишається, адже навіть із застосуванням підживлення через лист, результат вирощування сільськогосподарських культур не завжди відповідає бажаному. Мало просто «використовувати», потрібно «використовувати раціонально та правильно». У цій статті науковці з «Інституту живлення рослин» зібрали шість найпоширеніших помилок що стосуються позакореневих підживлень.

Помилка перша – недотримання оптимальних концентрацій робочого розчину.

Особливо часто зустрічається їх коливання у більшу сторону, тобто перевищення норм. З технічних причин, завжди є потреба зменшити загальну кількість робочого розчину на 1 гектар, тому доводиться працювати з високими концентраціями. Однак тут варто бути надзвичайно обережним, адже можна спричинити опіки листя. Як цього уникнути та не допустити? А дуже просто – уважно читайте етикетку чи регламент застосування. Концентрація робочого розчину обов’язково повинна бути там вказана. Якщо ж немає, шукайте на офіційному сайті виробника, консультуйтесь з професіоналами. Не варто працювати «на око». Також потрібно враховувати час проведення обробки і погодні умови. У багатьох культур стійкість до опіків залежить від товщини воскового нальоту, який максимальний у жарку погоду, і мінімальний після дощу.   

Помилка друга – недотримання правил змішування.

Досить велика спокуса проводити підживлення у вигляді бакових сумішей з засобами захисту рослин. Це дозволить зекономити гроші, не робити лишні заходи у поле, однак може сильно пошкодити рослинам. Селективність дії багатьох гербіцидів обумовлена дуже тонким балансом доз та концентрацій, які знаходяться на грані між тим аби не зашкодити рослині і тим, щоб знищити бур’яни. Може трапитись ситуація, що додавання у розчин навіть невеликої кількості іншої речовини, може призвести до руйнування цього балансу. І хто буде винен? Звісно ж виробники «хімікатів», які й так давно винні завжди й у всьому. Аби цього уникнути достатньо вивчити таблиці сумісності, які представлені виробником і лише тоді приймати рішення щодо змішування або ж не змішування препаратів.

Помилка третя – неправильний розподіл робочого розчину по поверхні листків.

Різні елементи живлення рослин по-різному поводять себе у середині рослини. Не один раз проводились експерименти, які чітко довели, що всі необхідні рослині елементи можуть тією чи іншою мірою засвоюватись через лист. Однак процеси поглинання та розподілення поживних речовин, а отже і їх транспортування залежать уже безпосередньо від мобільності самих елементів.

Мобільні елементи (такі як азот, фосфор, калій, магній та залізо) переміщаються рослиною. Вони рухаються до тих органів, яким найбільше потрібні у певний період часу. Тут усе достатньо просто. А ось з елементами з низькою мобільністю ситуація дещо складніша – мідь, кальцій, цинк, бор, молібден, сірка, марганець розподіляються рослиною лише акропетально (від точки потрапляння тільки угору).

Тому якщо при обприскуванні нижні листки не покриваються зазначеними елементами, внесення буде не ефективним, потреба рослини буде не задоволена. Звідси вам дефіцит і усі інші проблеми.

Помилка четверта – неправильний розрахунок дози при рядковому внесені.

Це питання стає все більш актуальним у міру збільшення популярності рядових обприскувань. Рядкове внесення добрив (обприскування лише рядків з молодими рослинами, без втрат добрив на обробку міжрядь) дозволяє суттєво економити препарат, особливо на початкових етапах розвитку рослин. Однак потрібно дуже уважно підійти до розрахунку дози внесення. Наприклад, якщо обприскувач обробляє лише третині міжряддя, до і розхід розчину потрібно зменшити в три рази. Часто доводиться чути, що людина дотрималась норм внесення, дала по 3 кілограма на гектар, а на листках з’явились опіки. Ось тут і є типова помилка – фактично ж обробляється не гектар, а лише його третина – чистої площі посіву.

Помилка п’ята – неправильні терміни внесення.

Для кожної рослини характерна своя специфічна динаміка поглинання елементів живлення. При позакореневому внесенні, не можна дати елементів з лихвою «на потім», оскільки усе, що вноситься через лист дуже швидко опиняється всередині рослини. Тому дуже важливо розуміти та враховувати, коли рослині потрібен, фосфор коли азот, а коли мікроелементи. Як то кажуть, «ложка корисна в обід», абсолютно так само все і у нашій ситуації.

Помилка шоста – а що вноситься?

Напевно, один із найважливіших пунктів нашого матеріалу. У наш час різноманіття препаратів для позакореневих підживлень настільки широке, що вибрати дуже й дуже важко. Що саме цікаво, далеко не завжди найдорожче означає найкраще.

При виборі листкового мінерального добрива перш за все, потрібно звертати уваги, звичайно ж, на його склад. Багато добрива мають обмежений хімічний склад, низьку ступінь чистоти, погану розчинність. Окрім того, після внесення неякісних препаратів на листках може з’являтись сольовий наліт. 

Не менш важлива і форма, у який представлено елементи живлення. Найбільш популярною на сьогодні є халатна форма, яка забезпечує стабільність розчину та максимальні поглинальні властивості. Звичайно ж, це не може не відображатись на ціні. Інколи, маючи на меті зекономити, замість халатів використовують комплексони (комплекс органічних кислот). Такі продукти менш стабільні і дещо гірше засвоюються рослиною, однак в багатьох ситуаціях їх достатньо аби скорегувати систему живлення та врятувати врожай. Сучасні розробки, це здебільшого полімерні халатні комплекси, які практично, не втрачають ефективності при температурних перепадах, а висока ступінь частоти з’єднань забезпечує високу ефективність.

Як бачимо, позакореневі підживлення можуть бути дуже корисними, однак варто не забувати про баланс та не впадати з крайності в крайність – нагодувати рослину через листок неможливо. Для прикладу візьмемо фосфор. Аби забезпечити повноцінну потребу рослин у цьому елементі потрібно провести близько 30 позакореневих внесень. А це ж лише один елемент живлення. Звісно, ви ніде не знайдете агронома, який би погодився «гратися в такі ігри».

Найрозумніший вихід – грамотне та обдумане співвідношення кореневого і позакореневого живлення у відповідності з потребою рослин, забезпеченістю ґрунтів та особливостями обраної технології. Ну і звичайно ж, попереджений значить озброєний, знаючи про найтиповіші помилки, набагато простіше їх уникати.

 

pni.com.ua

admin

sdsdsdsdsd