Земельна реформа: чи домовляться влада і аграрний бізнес?

Камені спотикання: можливість купівлі іноземцями й юрособами, відсутність регулятора і земельного банку

Ми стоїмо на порозі доленосної реформи. Зняття земельного мораторію, насправді, це — значно більше, ніж просто настійливе прохання МВФ, ніж затягнутий в часі економічний крок.

Це, ймовірно, зміна аграрного укладу, новий шлях розвитку аграрного сектору. Українські президенти та прем’єри завжди намагалися підійти до цієї реформи. Але ніхто не зважувався на останній крок – дозвіл продажу, бо одразу на сцену виходив малий та середній аграрний виробник, а також аграрна наука і просила перед продажем поставити їх в мінімально конкурентні умови поруч із великим аграрним капіталом.

ЗАКОНОПРОЄКТИ І ПРОТЕСТИ

Селяни та науковці як і тоді, так і зараз вимагають здійснити кілька кроків: обмежити землекористування агрохолдингами, які накопичили в своїх руках сотні тисяч гектарів, дозволити здійснювати  продаж лише фізичним особам,  створити фінансову установу, яка дозволить їм брати недорогі кредити, створити установу, яка б регулювала обіг земель сільськогосподарського призначення.

Ця влада теж зробила крок в напрямку зняття мораторію та завершення земельної реформи. Але на відміну від інших, у неї є своя гарантована більшість, що робить цей намір дуже реальним.

В кінці серпня – на початку вересня президент Володимир Зеленський заявив, що доручив до 1 жовтня розробити та внести на розгляд парламенту законопроєкт про ринок земель сільськогосподарського призначення та скасування мораторію на продаж землі.

Але вже перший урядовий проєкт закону викликав протести селян. Маніфестації біля Верховної Ради, круглі столи, прес-конференції – ось перша реакція на план Кабміну про зняття мораторію.

Історія про завершення аграрної реформи чимдалі стає гострішою. Так законопроєктів на тему аграрної реформи з’явилося вже одинадцять. «Батьківщина», яка опікується аграрним бізнесом, навіть запропонувала провести референдум з приводу мораторію. Симптоматично, що цю пропозицію цього ж вечора підхопили телеканали Медведчука, повторюючи рефрен про необхідність закону про референдум для цих та інших потреб.

На телевізійних ефірах ведуться запеклі дискусії, які переносяться на засідання аграрного комітету Верховної Ради. Треба віддати належне президенту, 9 жовтня він зустрівся із фермерами. Учасники зустрічі на правах анонімності так розповіли про деталі цієї зустрічі.

Фото: Пресслужба Президента

«Нам здалося, що президент нас почув, — розповів нам один фермер, — А потім підключилася його урядова команда. Вони кажуть нам, чому ви розписуєтеся за всіх простих селян? Я кажу: тому що ми і є селяни, ми працюємо на цій землі. А ви, не знаючи елементарних законів агроекономіки, поїхали до баби Мані та сказали, якщо продаси паї зараз, і на труну хвате і на плаття, а потім вже буде пізно, бо вона буде дешева, ви — є  маніпуляторами»…

 «Президент подивився на нас розгублено. Здавалося, що він нас розуміє, але не розуміє, чому його хлопці могли так помилитися, — ділився інший фермер. — Ми читали в його очах: чому мої хлопці з уряду не мають рації. На зустрічі урядовці переконували нас, чому вони не помиляються, і кожен залишився про своїх переконаннях, але в нас з’явилася надія на президента».

Фото: Пресслужба Президента
На наступний день після зустрічі відбувся пресмарафон президента,
де він сказав, що зустрічався із аграріями і почув їхні тривоги.

Але ця надія жила недовго. Буквально через тиждень після зустрічі відбулося засідання парламентського комітету, де розглядався вже депутатський  законопроєкт №2178-10 —  саме він мав бути «правонаступником» урядового і повинен виноситися у сесійну залу. Це було засідання комітету, яке викликало грандіозний скандал. Справа в тім, що воно і збиралося, і призначалося, і переносилося в дивний спосіб.

Анонсу засідання не було на офіційному сайті Верховної Ради. І коли автор статті додзвонився до секретаріату комітету із запитанням: чи буде засідання і чому анонс розміщено хіба на сайті комітету, а не на офіційному парламентському сайті, то відповідь була така: ми ще шукаємо приміщення, засідання комітету буде о 14.30. Саме на цю годину їхали з регіонів фермери та збиралися журналісти. Втім, зранку членам комітету та депутатам, які готували альтернативні законопроєкти надіслали смс-повідомлення, що засідання переноситься на 9 ранку. Ані медіа, ані фермери просто не знали про це. І проєкт закону, який має запустити ринок, прийняли за вісім хвилин. Наскільки нам відомо, готуються нові заходи за участю аграрної науки та громадських організацій. Поки що планується чітко змалювати наслідки повного зняття мораторію, але ніхто не виключає нових протестів.   

Що думають про проєкт закону та оцю дискусію аграрні експерти та представники фермерів?

ПРЕТЕНЗІЇ СЕРЕДНЬОГО БІЗНЕСУ

Опитавши близько десяти учасників ринку та вчених ми сформували такі основні претензії науки та середнього бізнесу.

1.Законопроєкт 2178-10 не передбачає обмеження землекористування. А це означає, що бал правитиме і всі переваги матиме лише великий аграрний капітал, який цікавиться головним чином цифрами експорту і нічим більше. Аграрна галузь тоді ефективна, коли там квітне та підтримується середній товаровиробник. Власне це довготривала політика ЄС. Так, в Угорщині, Польщі, Франції максимальний наділ землі 300 гектар, в Німеччині — 400-500, в штаті Вашингтон США — 260, з орендою — 360 гектар. 

У новій редакції проєкту закону, написано, що приватизувати в одні руки можна не більше 0,5 відсотки земель в Україні. Це від 41 млн. орних земель, більше 200 тисяч гектар в одні руки -фактично та сама латифундія.

2.Законопроєкт не виключає з кола покупців  юридичних осіб, натомість покупець повинен бути персоніфікований і прив’язаний до землі, тільки тоді він має відповідальність.

В Європейському законодавстві право на купівлю землі і оренду землі, має лише фізична особа, яка проживає по місцю розташування земельної ділянки, яка працює в сільському господарстві, яка має професійну підготовка або/і стаж роботи, який підтверджується документально. Натомість, у пропонованому законопроєкті написано, що право на купівлю, продаж мають усі громадяни, усі юридичні особи.

Юрособи в жодній розвинутій країні не допускаються до купівлі та оренди землі. В законі Угорщини, наприклад, написано: до купівлі-продажу допускаються лише фізичні особи, які можуть її придбати або користуватися на засадах оренди 300 гектарами землі. Якщо фізичні особи створюють юридичну особу, наприклад, товариство з обмеженою  відповідальністю, то придбані ними ділянки не можуть перевищувати 1800 гектарів.  В межах ЄС люди мають право землю орендувати, бо там вільний обіг валюти, робочої сили, сільськогосподарської продукції і земель. Француз може взяти землю в оренду в Польщі. Але він повинен переїхати в Польщу, поселитися там, де є ділянка, працювати.

3.Нема структури, яка займається регулюванням продажу землі. У Франції така структура є, це- земельна агенція Сафер, чия компетенція — управління земельними ресурсами та сільськими територіями. У Польщі це агентство сільськогосподарської нерухомості.  В Угорщині це земельний комітет. Україна ж планує зняти мораторій, не маючи інституції, яка буде здійснювати найменший контроль за обігом земель.

4.Закон не передбачає створення фінансової установи, яка буде забезпечувати довгострокове пільгове кредитування для середніх аграріїв купівлі землі. В Америці створено агентство фермерського обслуговування для підтримки земель малими та середніми фермерами. Свого часу рішенням Конгресу створено мережу корпоративних банків, які обслуговують селян з програмами лояльності. Купівля забезпечувалася і державними установами, і корпоративними некомерційними банками.

Думки окремих, найбільш відомих учасників дискусій ми вирішили навести окремо.

ПРОПОНОВАНІ  ПІДХОДИ СУПЕРЕЧАТЬ ВСІМ ЗАКОНАМ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОЇ АГРОЕКОНОМІКИ

Любов Молдаван, професор, Гендиректор центра Аграрних реформ

-У людей, які займаються аграрною наукою, склалося враження, що політики, які хочуть завершити аграрну реформу, не знають елементарних законів західноєвропейської агроекономіки.

Так, земля є товаром. Але земля не наростає, це не відновлюваний товар, товар, обмежений у просторі, яка є просторовою сферою для розселення людей та єдиний фактор, який прив’язує людей до села та реалізує право на працю. Вона ніде не піддається законам звичайного обігу. Це основа. Фермер працює, а  коло нього вчитель, перукар і ще хтось. В усіх неколоніальних країнах, де є демократичні держави, давно зрозуміли, що сільське господарство не підпорядковується загальним законам економіки.  Концентрація має переваги у будь-якій галузі, окрім сільського господарства. І землекористування вимагає обмеження. Земля — живий організм, бо коли нема мікроорганізмів, вона мертвіє. Сьогодні сіяти, наприклад, соняшник  можна, завтра ні. Сьогодні агрокапітал звітує про урожайність 700 кг на гектар і нічого не каже про величезні площі карантинного бур’яну, який росте через те, що там не дотримуються сівозмін. З таким підходом через 30 років земля стане мертвою. За таку експлуатацію грунтів в європейських країнах забирають ліцензію на право займатися сільськогосподарською діяльністю, а ми хвалимося. Хоч один закон землеробства у всіх, хто береться до сільського господарства, відомий?

Сільське господарство має виробляти не лише ту продукцію, яка вигідна як товар, а й ту, яка потрібна населенню. Молоко невигідне, але сільське господарство має його виробляти, бо воно необхідне — це соціальна функція.

 Зайнятість сільського господарства мусить забезпечуватися, бо це соціальна функція розселення, це засіб рівномірної колонізації території країни. Соціальна функція не оплачується ринком, а сільське господарство мусить її виконувати. Зрештою, є екологічна функція. Земля мусить бути в екологічно безпечному стані. У всіх трьох функціях земля присутня: і для вироблення товару, і для соціальної функції земля, і для екологічної функції. Як сільське господарство має три функції, так і земля має три функції.

А ми дивимося і на сільське господарство, і на землю як товар. Це суперечить всім законам західних країн. У них багатофункціональність сільського господарства визнана інструментом забезпечення сталого розвитку. І це записано у всіх законах, імплементовано у законодавчу базу.  Нація зійшла з розуму, якщо питання земельної реформи вирішується шляхом  соціологічних опитувань. Більше того, в проєкті закону йдеться про аукціони земель сільськогосподарського призначення.  Нема в Європі аукціонів!

Начебто законопроєкт передбачає компенсації фермерам, які купуватимуть землю. Але компенсація не вирішує проблеми. Якщо ви стали учасником якоїсь програми, ви все одно даєте в заставу банку землю та майно, а вони оцінюватимуться у півціни. Тому без свого аграрного банку фермер не потягне купівлю. Цього року в бюджеті коштів на підтримку фермерів нема, а ті самі гроші обіцяють як компенсацію кредитних ставок. Закон про продаж через рік вступає в силу, а в цьому — грошей вже нема.

ЗАКОНОПРОЄКТ НЕ МІСТИТЬ ЖОДНОГО ЗАПОБІЖНИКА ПРОТИ КОНЦЕНТРАЦІЇ ЗЕМЛІ

Іван Томич, експрезидент Асоціації фермерів та землевласників України.

— У законі про фермерське господарство було передбачено для фермера право на викуп землі протягом 20 років, а тут скоротили строк викупу до 5. Пам’ятаю, що в першому законі 1991 року ці землі взагалі передавалися через шість років у безоплатну приватну власність.

На жаль, прогресу в діалозі поки що ніякого нема. У минулій владі ми були домовилися з двома таборами влади та опозиції — зокрема, Гройсманом — про безоплатну передачу земель, але ці напрацювання також обнулені. Колись ми воювали із Януковичем, то він заслухав нас, і в законі у першому читанні було ухвалено, що  на одну фізособу дозволяється не більше 200 гектар. Якщо будуть закладені інші принципи, то це потягне формування аграрних монополій.

Не містить нинішній законопроєкт жодного запобіжника проти концентрації землі.  Ми чекаємо на реакцію президента. І ми незабаром маємо зустрітися із аграріями та професійно й різнобічно обговорити цей момент. Ми б хотіли не лише обговорити, що ми маємо на меню земельного обіду, але й до яких наслідків може призвести ухвалення законів. Ну приймемо, а що буде через рік-два-три?.. Не знаючи відповіді, не варто здійснювати кроків.

ВСЕ ЩО ЛОБІЮЄТЬСЯ ЗАРАЗ, ПРАЦЮЄ НА  ІНТЕРЕСИ ВЕЛИКИХ АГРОКОМПАНІЙ

Денис Марчук, заступник голови Всеукраїнської аграрної ради:

— Цю історію діалогу та відносин влади та фермера у аграрній темі варто розпочати з 25 вересня, коли було подано проєкт урядового закону. А потім дискусію можна  поділити на період до і після пресконференції президента.

Відповідно до законопроєкту від 25 вересня, проти якого почалися протести, в один період часу починається обіг земель, всіх — і власників паїв і державні землі. Право на приватизацію мають і фізичні особи, і юридичні. Він передбачає, що власником можуть бути іноземці.

Там фактично нема обмеження в обсягах приватизації, бо обмеження на право приватизації не більше 15% землі в області та не більше 0,5% території України — це те саме створення великих латифундій, коли представники великого аграрного капіталу зможуть отримати кожен по 250-300 тисяч гектарів землі.

Але ж при цьому є офіційно заявлена концепція уряду та президента, що треба підтримувати середнього аграрного виробника. Такий проєкт закону просто руйнує її.

Після пресконференції президент сказав, що такий законопроєкт не має права на життя і потрібно вводити поетапне зняття мораторію. Увечері після пресмарафона президента групою народних депутатів вноситься інший законопроєкт (одинадцятий за ліком), який нібито вводить поетапне зняття мораторію. Але якщо аналізувати його, то він також не є таким, який відповідає інтересам малого та середнього аграрного бізнесу. Там перший етап ринку виписаний так, що юридичні особи мають право на участь в обігу земель на тих самих умовах, що і фізичні особи. Але це неприпустимо, бо ми не уникнемо можливості для спекуляції!

Обмеження «в одні руки» вноситься для певного суб’єкта господарювання. Але ви можете купити юридичну особу, і якщо ви купите з десяток таких об’єктів, то, не маючи відношення до землі, зосередити в своїх руках і 300, і 500 тисяч гектарів землі. Тобто ви можете купити не землю, а юрособу, яка має землю. 

Тож новий законопроєкт, який вносить правки в той, що був на початку, також містить спекуляцію. Плюс там говориться, що з 2024 року допускаються до ринку іноземці. Аграрії категорично проти.

 Запропонований законопроєкт не вирішує питань, які піднімають сільгоспвиробники. Має бути поетапність, включаючи виправлення  технічних моментів в реєстрах та кадастрах, випрацювання системи фінансової підтримки.

І головне та першочергове — допуск на ринок лише фізичних осіб підприємців, щоб сформувався ринок фізосіб, щоб стало зрозуміло, як ринок функціонує. І через 6-7 років відбувається допуск на ринок компаній, юридичних осіб, але з кінцевим бенефіціаром – українцем.  І землеобмеження для юридичної компанії має сягати не більше 5-6 тисяч га землі. І тоді будемо розуміти, що є підтримка малого та середнього бізнесу. Все, що лобіюється сьогодні, це все в інтересах великих агрокомпаній.

ЯК ПРИМИРИТИ УКРАЇНСЬКУ ДІЙСНІСТЬ: АКУЛ ТА РИБОК?

Насправді, в цій розмові, яка тягнеться понад два десятиліття, і яку зрештою, рано чи пізно треба завершувати, найяскравіше проявляється один суспільний та економічний конфлікт. Конфлікт між великим (тою самою юрособою) та середнім (дрібним) аграрним бізнесом.

Хочемо чи не хочемо (подобається чи ні), але агрохолдинги, латифундії — реальність, в якій ми живемо. І цим двом групам бізнесів ніколи не вдавалося домовитися. Великий капітал не звик домовлятися з тим, чий обіг у сотні разів менший. Держава хоч і не вирішувала проблему із мораторієм, просто продовжувала його, але була гарантом збереження статусу кво, коли існують і середні підприємства, і великі холдинги.  

Найкращі шматки держпідтримки завжди потрапляли до латифундистів, але й фермерські підприємства могли розраховувати на якісь компенсації.

Як сьогодні примирити ці дві позиції, якщо середні аграрії хочуть заборонити холдингам бути покупцями, а холдинги зможуть цілим рядом найпростіших кроків просто знищити фермерство?

На наш погляд, домовлятися. Сьогодні представники аграрної науки та фермери кажуть: нехай агрохолдинги існують, користуючись законом про оренду землі. Мовляв, існує багато виробників, які не мають землі у приватній власності. Фермер, який живе по місцю господарства, ніяк не шкодить існуючому агрохолдингу.

Можливо, як перехідний етап поступове зняття мораторію, це припустимо. Але без чого точно не обійтися: без аграрного банку (можна назвати структуру по-різному) та регулятора (у нього безліч надважливих функцій, опис яких потребує окремого матеріалу). Не можна бути напівватними — мораторій рано чи пізно знімати потрібно. Але хотілося б, щоб без соціальних потрясінь.

 

ww.ukrinform.ua

admin

sdsdsdsdsd